розучуваний

розу́чуваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. теп. ч. до розучувати.

Значення в інших словниках

1. розучуваний — розу́чуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розучуваний — РОЗУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розу́чувати. Нестор і Микоша гарячково готувалися до вирішального дня, коли стануть перед класом і прочитають по уривку з розучуваної ролі (О. Полторацький).  Словник української мови у 20 томах
3. розучуваний — РОЗУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до розу́чувати. Нестор і Микоша гарячково готувалися до вирішального дня, коли стануть перед класом і прочитають по уривку з розучуваної ролі (Полт., Повість.., 1960, 213).  Словник української мови в 11 томах