розхитувати
РОЗХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що. Хитаючи, змушувати неміцно триматися в чому-небудь, виривати, висмикувати щось і т. ін.
Повернула [Левантина обценьки] тонкими кінцями і змогла заложити їх у кільце. Тоді почала розхитувати його .. Ще трохи такої роботи, і кільце вискочило з дверей (Б. Грінченко);
[Другий монтажник:] Цілу ніч Цей буревій розхитував підпору. Вона, зірвавшись, мало не прибила Мене і бригадира (Л. Дмитерко);
Я швидко розхитав кілок, висмикнув його з землі (Л. Смілянський);
// Робити погано закріпленим, нестійким, неміцним у місцях з'єднань.
Холодний вир Під ними бився, клекотав, Та паль тугих не розхитав (П. Воронько);
// перен. Робити нестійким, несталим, змінювати (погляди, уявлення і т. ін.).
Життя – добрий вчитель, воно немилосердно ламало сталі погляди Петру, міняло їх, розхитувало (М. Чабанівський);
Досягнення фізики розсунули межі відомого, розхитали усталені уявлення (з наук.-попул. літ.).
2. що, перен. Призводити до розладу, занепаду (лад, підвалини і т. ін.).
Розвінчуючи і засуджуючи те, що роз'їдає, розхитує, руйнує театр, драматург [І. Карпенко-Карий] цим самим стверджував, що театр, мистецтво взагалі – не забавка, а велика громадська справа (з наук. літ.);
Воєнна авантюра не тільки не зміцнила царизм, а ще більше розхитала його (з наук. літ.);
Звичайно, .. розмовні елементи не повинні розхитувати норм літературної мови (з наук.-попул. літ.);
// Приводити до поганого стану, розладнувати, підривати (сили, здоров'я, нерви і т. ін.).
Не видержала й Христя; .. якась утома почала її розхитувати (Панас Мирний);
Найбільше дошкуляли [Сеспелю] вранішні підйоми. Вони доконували його, поступово розхитували і без того неспокійні нерви (Ю. Збанацький).
3. що. Штовхаючи, рухаючи в різні боки, примушувати коливатися; розгойдувати.
Не розхитуй човна, бо вивернешся (прислів'я);
Антін помічає, що він так само розхитує тулуб, як і чиновник із казначейства (М. Коцюбинський);
Вишка височезна: коли розгулявся дужий вітер, її стало аж розхитувати (О. Гончар);
// рідко. Викликати хвилювання на морі, річці і т. ін.
Буря. Се вона так розхитує море (М. Коцюбинський).
4. тільки недок., чим. Робити коливальні рухи чим-небудь.
Закинувши шапку аж на потилицю й розпустивши сіряка по волі, він плівся за Христею, розхитуючи довгим ціпком на всі боки (Панас Мирний);
Горбоносий Мішель подавав руку широким розмахом – по-дружньому, як старому приятелеві, і тис міцно, розхитуючи всією рукою від плеча (Ю. Смолич);
// тільки недок. Часто хитати; похитувати.
* Образно. Край дороги стоїть старий буркун, .. далеко оглядає лани та з ранку до ночі мовчки розхитує головою (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)