розхитуватися
РОЗХИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗХИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Ставати, робитися нестійким, неміцним у місцях з'єднань.
Агрегати повинні бути якомога легкі, міцні, щоб менше розхитувались, а отже, й зношувались (з наук.-попул. літ.);
При цьому захворюванні [цинз]і ясна починають кровоточити, на слизових оболонках рота з'являються виразки, зуби розхитуються й випадають (з навч. літ.);
Я підповз до Киселя і зубами послабив йому вузли на руках. Зовсім розплутати не пощастило, бо розхитались .. зуби (І. Муратов);
// перен. Ставати нестійким, несталим, змінюватися (про погляди, уявлення і т. ін.).
2. перен. Розладнуватися, занепадати (про лад, підвалини і т. ін.).
Розхитувався державний устрій;
// Погіршуватися, ставати розладнаним, підірваним (про сили, здоров'я, нерви і т. ін.).
[Дремлюга:] Біда, Петре Олександровичу, почав я здавати. Ледве себе стримую. Так нерви розхитались... (О. Корнійчук).
3. Коливатися в різні боки; розгойдуватися.
Івась, граючи, притупцьовував, Грицько розхитувався на всі боки (Панас Мирний);
Олекса ще стоїть в нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю. Мушкетик);
Зіжмакавши картуза, .. Куреня розхитувався на тлі вікна, наче талісман на передньому склі автомашини: – Який набріх... На мою сиву голову... (В. Дрозд);
[Суховій:] А верхів'я [дерев] ач [бач] як шумить і так розхиталось (М. Кропивницький).
4. тільки недок. Пас. до розхи́тувати 1–3.
Достиглі кущі [катрану] легко розхитуються вітром, відриваються біля основи і котяться степом, розсіваючи округлі горішкоподібні стручки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)