розціловувати

РОЗЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.

Довго, міцно цілувати, а також цілувати когось багато разів або багатьох.

Ну, що я мав робити? Узяти й розцілувати її [Зіну] тут же, на тротуарі? Але що б мені помоглось з того? (В. Винниченко);

Любов Максимівна розцілувала дівчат і Андрійка, а Іванові потисла руку міцно й приязно (В. Собко);

Хотілось схопити її, як дитину, на руки, приголубити, розцілувати (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. розціловувати — розціло́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розціловувати — -ую, -уєш, недок., розцілувати, -ую, -уєш, док., перех. Довго, міцно цілувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розціловувати — РОЗЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Довго, міцно цілувати. Любов Максимівна розцілувала дівчат і Андрійка, а Іванові потисла руку міцно й приязно (Собко, Звич.  Словник української мови в 11 томах