розцінювати
РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш і РОЗЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь.
2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином.
– Невже мене в моєму ж колективі розцінюють як людину з непостійним характером? (Ю. Збанацький);
Інженер Гайовий був ентузіастом механізації. Все, що діялося в Каховці, він розцінював під цим кутом зору (С. Журахович);
– Як ви розцінюєте це рішення? Ганжа зблід, але голос його прозвучав твердо: – Оцінюю як неправильне декретування згори (А. Дімаров);
[Віктор:] Уявляю собі, як розцінить статтю наш редактор! (О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)