розцінювати

РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех.

1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь.

2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином.

— Невже мене в моєму ж колективі розцінюють як людину з непостійним характером? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 389);

Інженер Гайовий був ентузіастом механізації. Все, що діялося в Каховці, він розцінював під цим кутом зору (Жур., Вечір.., 1958, 143);

[Віктор:] Уявляю собі, як розцінить статтю наш редактор! (Лев., Нові п’єси, 1956, 28).

Значення в інших словниках

1. розцінювати — розці́нювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розцінювати — [роуз'ц’ін'уватие і роус'ц’ін'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. розцінювати — -юю, -юєш, недок., розцінити, -ціню, -ціниш, док., перех. 1》 Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2》 перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розцінювати — РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш і РОЗЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином.  Словник української мови у 20 томах
5. розцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм.  Словник синонімів української мови
6. розцінювати — Розці́нювати, -нюю, -нюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)