розцінювати
РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех.
1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь.
2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином.
— Невже мене в моєму ж колективі розцінюють як людину з непостійним характером? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 389);
Інженер Гайовий був ентузіастом механізації. Все, що діялося в Каховці, він розцінював під цим кутом зору (Жур., Вечір.., 1958, 143);
[Віктор:] Уявляю собі, як розцінить статтю наш редактор! (Лев., Нові п’єси, 1956, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розцінювати — розці́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розцінювати — [роуз'ц’ін'уватие і роус'ц’ін'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
- розцінювати — -юю, -юєш, недок., розцінити, -ціню, -ціниш, док., перех. 1》 Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2》 перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розцінювати — РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш і РОЗЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином. Словник української мови у 20 томах
- розцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм. Словник синонімів української мови
- розцінювати — Розці́нювати, -нюю, -нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)