розцінювати
ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм. розціни́ти, отаксува́ти, примі́ритися. Пошкодований господар... водив очима по загонах, оцінюючи руїну, яку заподіяли йому зухвалі вуличники (І. Франко); Жандарм перечитав папірець, і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (О. Досвітній); (Олена:) Поцінували (збирачі податків) телицю, ось-ось і до скрині доберуться (М. Кропивницький); І цінили того плуга і ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (С. Руданський); Нехай прийде (війт) зараз отаксувати шкоду (Лесь Мартович); Шкапонд оглядає Романа, примірюється до нього (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- розцінювати — розці́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розцінювати — [роуз'ц’ін'уватие і роус'ц’ін'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
- розцінювати — -юю, -юєш, недок., розцінити, -ціню, -ціниш, док., перех. 1》 Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2》 перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розцінювати — РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш і РОЗЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином. Словник української мови у 20 томах
- розцінювати — Розці́нювати, -нюю, -нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розцінювати — РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех. 1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином. Словник української мови в 11 томах