1. Словник української мови у 20 томах

розцінювати

РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш і РОЗЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь.

2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином.

– Невже мене в моєму ж колективі розцінюють як людину з непостійним характером? (Ю. Збанацький);

Інженер Гайовий був ентузіастом механізації. Все, що діялося в Каховці, він розцінював під цим кутом зору (С. Журахович);

– Як ви розцінюєте це рішення? Ганжа зблід, але голос його прозвучав твердо: – Оцінюю як неправильне декретування згори (А. Дімаров);

[Віктор:] Уявляю собі, як розцінить статтю наш редактор! (О. Левада).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розцінювати — розці́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розцінювати — [роуз'ц’ін'уватие і роус'ц’ін'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. розцінювати — -юю, -юєш, недок., розцінити, -ціню, -ціниш, док., перех. 1》 Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2》 перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм. Словник синонімів української мови
  5. розцінювати — Розці́нювати, -нюю, -нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розцінювати — РОЗЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех. 1. Оцінювати щось, визначати вартість, ціну чого-небудь. 2. перен. Сприймати кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось певним чином. Словник української мови в 11 томах