розчахнутий

РОЗЧА́ХНУТИЙ, РОЗЧА́ХНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розчахну́ти.

Дуплиста верба, колись давно розчахнута громом, .. росла, зацвітала щовесни (В. Кучер);

Вийшла Марія в теплій вовняній хустці і в куфайці, поли якої були розчахнуті на високім банякуватім животі. Вона була вагітна (В. Дрозд);

Сиділа [Маргарита] на чавунному поруччі балкона, стуляючи двома пальцями правиці ноги розчахненого внизу плаття (В. Дрозд);

* Образно. Від надмірної напруги нерви Андрієві притупіли, до того ж він був морально вбитий, внутрішньо розчахнений (І. Багряний);

// розча́хнуто, безос. пред.

* Образно. Коли зерно надії буде розчахнуто мечем гріхів, з'єднай його волею Твоєю, Вседержателю, дуже скріпи (І. Драч).

2. у знач. прикм. Який розколовся, розщепився на частини (про дерева, гілки і т. ін.).

Чумаченко побіг яром. Він добре знав місцевість, і за кілька хвилин опинився біля розчахнутої верби (Григорій Тютюнник);

Я швидко відшукав потрібну грушу, в розвилці розчахнутих стовбурів, серед листя, прикиданого снігом, знайшов потрібні мені папірці (Ю. Збанацький);

Десь близько хрусне під вагою снігу розчахнена гілка – і вже Федоренко, а за ним і всі бійці насторожилися (Я. Качура).

3. у знач. прикм. Широко, навстіж відчинений.

З вулиці в розчахнуту хвіртку ринув натовп (Ю. Смолич);

Вливається натовп в розчахнуті двері (Л. Первомайський);

// перен., рідко. Широко розставлений (про руки, ноги і т. ін.).

В гарячці губ, в нестямі тіла, В шалу розчахнутих колін слова безстидні шепотіла [Гелена] маячим шепотом молінь (Л. Костенко).

Словник української мови (СУМ-20)