розчепірений
РОЗЧЕПІ́РЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до розчепі́рити.
Розчепірені віялом пальці дівочої руки лягли на розкритий зошит (С. Добровольський);
Врешті – перше, невелике ще деревце буку, чудово зелене, з гіллячками розчепіреними, як у ялинки (М. Коцюбинський).
2. у знач. прикм. Розставлений, розсунутий у сторони (іноді незграбно, криво).
Марійка .. реготала, тікаючи від батькових розчепірених рук (О. Донченко);
Лошата .. ще хиталися біля матерів на розчепірених непевних ніжках (О. Довженко);
На дрібнолистих гілках рясно синіють огорнені сизим пилком ягоди, перемежовані розчепіреними пучками продовгуватих колючок (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)