розчесаний
РОЗЧЕ́САНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розчеса́ти.
Вир танцю відніс з-перед його очей бліде личко, обрамоване вгорі коротким волоссям, розчесаним рівно над серединою чола на обидва боки (І. Франко);
* Образно. Гарна [тополя] – дощами вимита, вітром розчесана (В. Логвиненко);
З розчесаного бороною торф'янистого чорнозему там і сям випиналися кущики картоплі (В. Дрозд);
// у знач. прикм.
Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої [козячої] шерсті (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)