розчесаний
РОЗЧЕ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчеса́ти.
Вир танцю відніс з-перед його очей бліде личко, обрамоване вгорі коротким волоссям, розчесаним рівно над серединою чола на обидва боки (Фр., VI, 1951, 227);
*Образно. Гарна [тополя] — дощами вимита, вітром розчесана (Логв., Літа.., 1960, 18);
// У знач. прикм.
Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (Ільч., Вибр., 1948, 37).
Словник української мови (СУМ-11)