розчина
РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж.
Закваска для тіста.
[Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (І. Карпенко-Карий);
– Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (О. Стороженко);
Давньоукраїнська людність переважно споживає вчинений хліб, про що свідчить зокрема Нестор-літописець. Розчину робили на хмелю, який був широко вживаний в Україні в усі часи (із журн.);
Кислий дух поту і рощини, як кіт лінивий на печі, міцно заліг у пекарні (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)