розчина —
ро́зчина іменник жіночого роду закваска для тіста
Орфографічний словник української мови
розчина —
розм. рощина, -и, ж. Закваска для тіста.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розчина —
РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (І. Карпенко-Карий); – Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (О.
Словник української мови у 20 томах
розчина —
розчи́на кул. закваска для тіста (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
розчина —
ЗАПА́РА (рідке тісто, що служить основою для дріжджового тіста), ОПА́РА, РО́ЗЧИНА (РО́ЩИНА розм.), ЗАПА́РКА розм., ЦІД діал. Пахло (в хаті) свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник)...
Словник синонімів української мови
розчина —
РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (К.-Карий, І, 1960, 239); — Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор.
Словник української мови в 11 томах
розчина —
Ро́зчина, -ни ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила.
Словник української мови Грінченка