Значення в інших словниках
-
розчинений —
розчи́нений 1 дієприкметник відчинений розчи́нений 2 дієприкметник змішаний
Орфографічний словник української мови
-
розчинений —
[рожчинеинией і рошчинеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
розчинений —
I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розчинити I. || розчинено, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розчинити II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розчинений —
РОЗЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до розчини́ти¹. Став я під ворітьми, – ворота були розчинені (Марко Вовчок); Вагони всі розчинені (Я. Качура); // у знач. прикм. Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (С.
Словник української мови у 20 томах
-
розчинений —
РОЗЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчини́ти¹. Став я під ворітьми,— ворота були розчинені (Вовчок, VI, 1956, 236); Вагони всі розчинені (Кач., II, 1958, 351); // У знач. прикм. Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (Вас.
Словник української мови в 11 томах