розчинений
РОЗЧИ́НЕНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до розчини́ти¹.
Став я під ворітьми, – ворота були розчинені (Марко Вовчок);
Вагони всі розчинені (Я. Качура);
// у знач. прикм.
Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (С. Васильченко);
Юрба людська лилася без кінця з розчинених дверей (М. Грушевський);
Хура неквапно впливала в розчинену браму (М. Стельмах);
// розчи́нено, безос. пред.
Вікно широко розчинено, і звідтіля линуло проміння яскравого фіолетово-білого світла (Ю. Смолич).
РОЗЧИ́НЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до розчини́ти².
Вода добрий розчинник. У водному розчині відбувається хімічна взаємодія різних речовин. Розчинені поживні речовини з міжклітинної речовини проникають у клітину крізь мембрану (з навч. літ.);
Огірки в теплицях можна підживлювати позакореневим способом, обприскуючи рослини розчиненими в воді добривами (з наук. літ.);
* Образно. Здавалося, це слово [“по́куй”] було розчинене в самому повітрі, яким дихала й жила Варшава (С. Журахович);
Небезпека в Чорнобилі і довкола нього була розчинена в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос (Ю. Щербак).
Словник української мови (СУМ-20)