розчинення
РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с.
Дія за знач. розчини́ти¹, розчиня́ти¹.
Розчинення дверей.
РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с.
Дія за знач. розчини́ти², розчиня́ти².
Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (з наук. літ.);
Взаємне зближення культур означає не їх взаємне розчинення і нівелювання, а обопільний розквіт, віднайдення нових якостей (з наук. літ.);
То були щасливі для Інни хвилини повного розчинення в красі, в природі (В. Дрозд);
Розчинення ниркових каменів.
Словник української мови (СУМ-20)