розчинити РОЗЧИНИ́ТИ¹ див. розчиня́ти¹. РОЗЧИНИ́ТИ² див. розчиня́ти². Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках розчинити — розчини́ти 1 дієслово доконаного виду відчинити розчини́ти 2 дієслово доконаного виду змішати Орфографічний словник української мови розчинити — I див. розчиняти I. II див. розчиняти II. Великий тлумачний словник сучасної мови розчинити — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови розчинити — Розчини́ти, -чиню́, -чи́ниш, -чи́нять; розчи́нений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.) розчинити — РОЗЧИНИ́ТИ¹ див. розчиня́ти¹. РОЗЧИНИ́ТИ² див. розчиня́ти². Словник української мови в 11 томах розчинити — Розчинити, -ся см. розчиняти, -ся. Словник української мови Грінченка