Значення в інших словниках
-
розчинити —
розчини́ти 1 дієслово доконаного виду відчинити розчини́ти 2 дієслово доконаного виду змішати
Орфографічний словник української мови
-
розчинити —
РОЗЧИНИ́ТИ¹ див. розчиня́ти¹. РОЗЧИНИ́ТИ² див. розчиня́ти².
Словник української мови у 20 томах
-
розчинити —
ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)...
Словник синонімів української мови
-
розчинити —
Розчини́ти, -чиню́, -чи́ниш, -чи́нять; розчи́нений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розчинити —
РОЗЧИНИ́ТИ¹ див. розчиня́ти¹. РОЗЧИНИ́ТИ² див. розчиня́ти².
Словник української мови в 11 томах
-
розчинити —
Розчинити, -ся см. розчиняти, -ся.
Словник української мови Грінченка