розчинення

РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти¹.

РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти².

Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (Хлібороб Укр., 2, 1964, 31);

Взаємне зближення культур означає не їх взаємне розчинення і нівелювання, а обопільний розквіт, віднайдення нових якостей (Рад. літ-во, 12, 1972, 10).

Значення в інших словниках

1. розчинення — розчи́нення 1 іменник середнього роду відчинення розчи́нення 2 іменник середнього роду змішання  Орфографічний словник української мови
2. розчинення — I -я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти I. II -я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчинення — РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. розчини́ти¹, розчиня́ти¹. Розчинення дверей. РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с. Дія за знач. розчини́ти², розчиня́ти². Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. розчинення — 1. змішування (фізич. процес) твердої або рідкої речовини чи газу з розчинником, внаслідок чого утворюється розчин, напр., розчин солі або цукру в воді; розчинену речовину можна виділити, напр., випаровуванням розчинника; 2. перехід хіміч.  Універсальний словник-енциклопедія