розчина

РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста.

[Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (К.-Карий, І, 1960, 239);

— Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор., І, 1957, 266);

Кислий дух поту і рощини, як кіт лінивий на печі, міцно заліг у пекарні (Коцюб., II, 1955, 58).

Значення в інших словниках

1. розчина — ро́зчина іменник жіночого роду закваска для тіста  Орфографічний словник української мови
2. розчина — розм. рощина, -и, ж. Закваска для тіста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчина — РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (І. Карпенко-Карий); – Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (О.  Словник української мови у 20 томах
4. розчина — розчи́на кул. закваска для тіста (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. розчина — ЗАПА́РА (рідке тісто, що служить основою для дріжджового тіста), ОПА́РА, РО́ЗЧИНА (РО́ЩИНА розм.), ЗАПА́РКА розм., ЦІД діал. Пахло (в хаті) свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник)...  Словник синонімів української мови
6. розчина — Ро́зчи́на, -ни; -чини, -чин  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розчина — Ро́зчина, -ни ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила.  Словник української мови Грінченка