розчинати
РОЗЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЧА́ТИ, розічну́, розічне́ш, док., перех., діал. Починати.
Ні, краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Кос., Новели, 1962, 156);
— Лишень що розчала [попадя] вечерю (Март., Тв., 1954, 43).
Словник української мови (СУМ-11)