розчищений
РОЗЧИ́ЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розчи́стити.
Подвір'я діда розчищене від снігу і притрушене сухим очеретом (М. Стельмах);
Липтак помітив розчищену сокирою доріжку, що вела в кущі (М. Томчаній);
// у знач. прикм.
Юра погордливо обминає гуртки і групки дівчаток, що тихо і чинно розсілися по ослонах на розчищених алеях парку (Ю. Смолич);
// розчи́щено, безос. пред.
Попід глинищем, серед колючих хащів [хащ] та червонястого бур'яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)