розшивати
РОЗШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що.
1. Розпорювати по шву що-небудь зшите.
– А подивімося ж, що там у торбі. Я розшила (Ганна Барвінок);
// спец. Роз'єднувати, розділяти в місцях з'єднань, скріплень.
Він служив колійним обхідником .. Ніхто так ловко не орудував лапою і ключем, як він. У потемках, без світла, він розшивав цілу залізничну ланку без жодного звуку (В. Земляк);
// Знімати солом'яну покрівлю.
Тепер ми і межі зорали, і скоро всі закурені стріхи розшиємо (П. Козланюк);
Івашко пригадав, як він малим колись розшивав чужі клуні (Я. Качура).
2. Оздоблювати вишивкою; вишивати.
На березі блакитну хустку Шовками розшива дівча (Л. Первомайський).
3. буд. Вирівнювати шви, місця з'єднань, скріплень.
При монолітній кладці від муляра вимагалося в основному класти рівні ряди і акуратно розшивати цеглу (з газ.).
◇ (1) Розшива́ти / розши́ти вузьке́ мі́сце – усувати, ліквідувати недоліки, труднощі в якій-небудь справі.
Інженер-конструктор зарекомендував себе неабияким технологом. Розшиваючи вузькі місця, наполегливо стараючись зробити цех передовим на заводі, він добився свого (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)