розшугувати

РОЗШУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШУГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, розм.

Лякаючи, примушувати розлітатися, розбігатися і т. ін.; розполохувати.

[Свічкогас:] А ти би, отче, все ж таки притих, Дивись, ворон поснулих розшугаєш (І. Кочерга);

* Образно. І мільйони поздоровлень Нам у відповідь летять... Та нікому ж їх ніколи Серед хмар не розшугать! (П. Усенко).