розім'ятий
РОЗІ́М'ЯТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розім'я́ти.
Розім'ятий колесами вогкуватий пісок виповзає з-під ніг, ніби йому боляче, що на нього наступають (М. Олійник);
Йому доводилось місити пливку снігову потеруху, розім'яту людськими ногами (Ю. Збанацький);
// у знач. прикм.
Як тільки поросята привчаються пити молоко, їм дають варену кашу з ячмінної або вівсяної дерті, поступово домішуючи до каші варену і розім'яту картоплю (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)