розіпнутий
РОЗІ́ПНУТИЙ, РОЗІ́ПНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розіпну́ти¹.
На залізному ліжечку .. лежала дівчинка років п'ятнадцяти, розіпнута, як на хресті (Григорій Тютюнник);
* Образно. Скиглить ніч, промерзла й кострубата, розіпнена давно на сонячних мечах... (В. Сосюра);
// у знач. прикм.
– Фаетон вже поданий, – обізвався Петро, держачи напоготові розіпнуте панове пальто (І. Нечуй-Левицький);
// розі́пнуто, безос. пред.
На стіні було розіпнуто великого білого папірця (Г. Епік).
2. у знач. прикм. Який лежить, широко, вільно розкинувши руки, ноги;
// Який широко розставив ноги, розвів у сторони руки.
Сержант стояв, розіпнутий в рамі дверей, мовби хотів дужими руками розіпхнути стіни вагона (П. Загребельний).
3. у знач. прикм. Без хустки на голові.
Словник української мови (СУМ-20)