розіпнутий

РОЗІ́ПНУТИЙ, РОЗІ́ПНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розіпну́ти¹.

На залізному ліжечку .. лежала дівчинка років п'ятнадцяти, розіпнута, як на хресті (Григорій Тютюнник);

* Образно. Скиглить ніч, промерзла й кострубата, розіпнена давно на сонячних мечах... (В. Сосюра);

// у знач. прикм.

– Фаетон вже поданий, – обізвався Петро, держачи напоготові розіпнуте панове пальто (І. Нечуй-Левицький);

// розі́пнуто, безос. пред.

На стіні було розіпнуто великого білого папірця (Г. Епік).

2. у знач. прикм. Який лежить, широко, вільно розкинувши руки, ноги;

// Який широко розставив ноги, розвів у сторони руки.

Сержант стояв, розіпнутий в рамі дверей, мовби хотів дужими руками розіпхнути стіни вагона (П. Загребельний).

3. у знач. прикм. Без хустки на голові.