розірваний
РОЗІ́РВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розірва́ти.
Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев'язані сяк-так .. І щось таке – не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (М. Рильський);
І розхристані груди Андріяки, і заросле чорною густою щетиною обличчя з розірваною ще в хлоп'ячих бійках губою надавали йому сердитого, якогось навіть погрозливого вигляду (О. Гончар);
Багато з них [бійців] були розірвані на шматки снарядами (О. Довженко);
Вона ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (М. Коцюбинський);
Шлюб вважається розірваним з моменту запису про розлучення в книзі загсу (з мови документів);
* Образно. Душа розірвана, як рана... (О. Олесь);
Минуле, все в крові, розірване на клоччя (В. Сосюра);
// розі́рвано, безос. пред.
Розірвано ворожий цеп, Розбито ворогів (Т. Масенко);
А вона ще ж і не знала, що товпа [натовп] коло неї й Василя напівштучна, що це їх умисне розірвано (Г. Хоткевич).
2. у знач. прикм. Різким рухом розділений на частини; розідраний.
Сідало сонечко в сизо-червоні хмари; мов шматки розірваної ганчірки, висіли вони над горою (Панас Мирний);
// Увесь у дірках; порваний.
Входить Наташа. На ній розірване плаття (О. Корнійчук);
// Розпечатаний (про пакет, конверт, телеграму і т. ін.).
Заброда .. почав бинтувати рану розірваним стерильним пакетом (В. Кучер);
// Який має пропуски; обірваний, уривчастий.
У Шевченка такі монологи-пісні, що складаються з розірваних речень, повторів, фігур умовчання, з пісенних рядків, які перебиваються питально-окличними реченнями, створені за принципом контрасту (з наук. літ.);
* Образно. Голова болить, як не лусне, в ній мляво, як мокрі мухи, лазять розірвані й липучі думки (Дніпрова Чайка).
3. у знач. прикм. Який має рвані рани.
Бронзовий вершник ще й досі на плаці Конає з розірваними грудьми (О. Гончар).
4. у знач. прикм. Роз'єднаний внаслідок розриву.
– А-а-а... – неслося десь здалеку, як од розірваної греблі (М. Коцюбинський);
Залущали телеграфні стовпи і боляче залящав розірваний дріт (Г. Епік);
// Розділений на частини різким порухом повітря.
З-за розірваних хмар викотився місяць (О. Донченко);
І висне без кінця над Києвом тривожним розірваним рядком важкий зелений дим... (В. Сосюра).
5. у знач. прикм., перен. Позбавлений органічної єдності (про суспільно-політичні явища).
Свобода і праця, навіть в її творчих виявах, .. внутрішньо розірвані, виступають як зовнішні антиподи (з наук.-попул. літ.).
(1) Розі́рвані пу́та (ланцюги́) – знищене все, що сковує волю, самостійність.
А в нас тут “марсельєзу” чути, .. немов розірвані всі пути [пута] і вороги розбиті вщент (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)