розірваний

розі́рваний

[ро^уз’ірвани^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. розірваний — розі́рваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розірваний — див. драний  Словник синонімів Вусика
3. розірваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розірвати. || розірвано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Різким рухом розділений на частини; розідраний. || Увесь у дірках; порваний. || Розпечатаний (про пакет, конверт, телеграму і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розірваний — РОЗІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розірва́ти. Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев'язані сяк-так .. І щось таке – не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розірваний — Розі́рваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розірваний — РОЗІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розірва́ти. Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев’язані сяк-так.. І щось таке — не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (Рильський, II, 1960, 67)...  Словник української мови в 11 томах