розірваний

розі́рваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розірвати.

|| розірвано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.Різким рухом розділений на частини; розідраний.

|| Увесь у дірках; порваний.

|| Розпечатаний (про пакет, конверт, телеграму і т. ін.)

|| Який має пропуски; обірваний, уривчастий.

3》 у знач. прикм. Який має рвані рани.

4》 у знач. прикм. Роз'єднаний внаслідок розриву.

|| Переділений на частини різким порухом повітря.

5》 у знач. прикм., перен. Позбавлений органічної єдності (про суспільно-політичні явища).

Значення в інших словниках

1. розірваний — розі́рваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розірваний — див. драний  Словник синонімів Вусика
3. розірваний — [роуз’ірванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. розірваний — РОЗІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розірва́ти. Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев'язані сяк-так .. І щось таке – не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розірваний — Розі́рваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розірваний — РОЗІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розірва́ти. Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев’язані сяк-так.. І щось таке — не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (Рильський, II, 1960, 67)...  Словник української мови в 11 томах