роз'ярілий

РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, а, е.

Те саме, що роз'я́рений 2.

За вікнами, як роз'ярілий звір. Холодний вітер в темряві північній (С. Крижанівський);

Край шляху два роз'ярілі цигани, зчепившись, мало не зубами видирають один в одного з рук живе порося (О. Гончар);

День, як світлий корабель, Проплив над роз'ярілими валами. (М. Рильський);

Здавалось, якась темна сила, встаючи валом, накочується все ближче, наосліп шукаючи виходу своїй роз'ярілій, розбурханій ненависті (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. роз'ярілий — роз'ярі́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. роз'ярілий — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. роз'ярілий — -а, -е. Те саме, що роз'ярений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роз'ярілий — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови