рокайль
РОКА́ЙЛЬ, невідм., ж.
Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з'єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин.
Художньому стилю будь-якої епохи притаманне своє трактування художніх творів. Наприклад, чіткістю, прямолінійністю форм відзначався ампір; закрутки-рокайлі були основою форм і декору стилю рококо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)