рокайль
РОКА́ЙЛЬ, невідм., ж. Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з’єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин.
Художньому стилю будь-якої епохи притаманне своє трактування художніх творів. Наприклад, чіткістю, прямолінійністю форм відзначався ампір; закрутки-рокайлі були основою форм і декору стилю рококо (Наука.., 3, 1968, 32).
Словник української мови (СУМ-11)