рости
РОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. ріс, росла́, ло́; недок.
1. Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися в результаті життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.).
Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний);
Ріс хлопець, як гусеня на воді (О. Гончар);
Дуби ростуть поволі, неквапливо; Хто садить дуба, – той його, можливо, І не побачить вищим, аніж сам (М. Рильський);
Як будеш спать – будеш рости, Маленьке зайченятко (М. Вінграновський);
* Образно. Серце в Романа росте вгору від надії, а в кишені немов бряжчать уже грошики любі... (М. Коцюбинський);
// Виростати (про волосся, ноги і т. ін.).
Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі (М. Коцюбинський);
// Ставати старшим, дорослішим, розвиватися (про дитя).
Розуміла [Ольга], що він росте, мужніє, хоче бути дорослим (П. Дорошко);
Росте дівча, вже й косою має (Д. Мордовець);
// яким. Стаючи старшим, набувати певних рис характеру, поведінки і т. ін.
– Отакий і рости, сину, цікавий до всього: життя треба знати (А. Головко);
Хлопець ріс крикливий і запальний (Григорій Тютюнник);
// Жити певним чином у дитячі та юнацькі роки.
От я, так чисто сиротина, Росту, як при шляху горох (І. Котляревський);
Росла в наймах, виростала, З сиротою покохалась (Т. Шевченко);
Ріс я в лісі на самоті і бавився, як сам собі знав (Марко Вовчок);
Він ріс у бруді передмістя, Де кози, попіл та бур'ян (М. Рильський);
І на селі і на заводі мені судилося рости під вітру свист, гармоні звуки... (В. Сосюра).
2. Збільшуватися якісно, в розмірах, обсязі, кількості.
Сем'я [сім'я] моя щодень росла І вже до сотні доростала (Т. Шевченко);
Чорний дим все густішає, все росте... (М. Коцюбинський);
Ріка росте, випинає брудну могутню спину, валить каміння по днищу, мов громи б'ють (Г. Хоткевич);
В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки. Вони росли і збільшувались, перебуваючи в безупиннім змаганні й мінливості (О. Довженко);
Тісто зогрілося й почало буйно рости: пироги вийшли високі, рум'яні й легкі (З. Тулуб);
// з чого. Виникати, з'являтися, поступово збільшуючись у кількості.
З руїни, з попелу, з могили Росли будинки й квітники (Л. Дмитерко);
// Ставати сильнішим; дужчати, міцніти (перев. про почуття).
Туга у Христиному серці росла все більше та більше (Панас Мирний);
Нудна тривога, мов дерево з насіння, росла в Маланчиній душі (М. Коцюбинський);
Пісні, оповідання, вірші Шевченка – це все був той головний ґрунт, на якому росла і розвивалася наша цікавість до сцени (з мемуарної літ.);
// Посилюватися, ставати гучнішим, голоснішим (про звук, голос і т. ін.).
Починається лайка, змагання. Крик, гук дедалі все росте, все більшає, просториться (Панас Мирний);
Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить (М. Коцюбинський);
// Поширюватися, розноситися (про чутки, славу і т. ін.).
Йосипа все не було. Тілько [тільки] чутка про його [нього] щодня росла-ширилась (Панас Мирний);
Слава Килигейового загону швидко росла (О. Гончар);
// перен. Ставати добре видним, ніби збільшуючись у розмірах (при наближенні до кого-, чого-небудь, поліпшенні видимості і т. ін.).
Ми спускалися вниз. Тепер скелі росли перед нами, теплі, навіть гарячі, так наче в їх кам'яних жилах текла жива кров (М. Коцюбинський);
Не може очей відвести хлопець від новозбудованого красеня-корабля, що, наближаючись, швидко росте, уже в півнеба виростає перед ним на стапелях (О. Гончар).
3. перен. Ставати вищим у культурному, моральному і т. ін. відношенні; вдосконалювати, розширювати свої знання, досвід.
Я чув, що .. Росту [душею], яснішає мій зір (І. Франко);
Ростуть молоді вчені, представники молодого суспільства (В. Еллан-Блакитний);
– Бездарі до себе безкритично ставляться. Я бачу свої хиби, – значить я росту (М. Хвильовий);
Добре підготовлені люди завжди прагнуть рости далі і тягнуть за собо. решту. Це природне і здорове явище (з наук.-попул. літ.).
4. Мати поширення в якій-небудь місцевості, зоні, на певних ґрунтах і т. ін. (про рослини).
Кругом хати ріс зелений та густий, як руно, шпориш (І. Нечуй-Левицький);
Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким (Леся Українка);
Вони [співанки], здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях.., як смереки ростуть по горах (М. Коцюбинський);
Сосна росте на пісках, на гірських схилах. Коли місце обмивають льодові дощі, обдувають снігові вітри, жодне дерево не знаходить у собі мужності рости там, тоді звичайно кажуть: “Посадимо сюди сосну” (Ю. Яновський).
◇ Де [вже] і пе́рець не росте́ див. пе́рець;
Золоті́ ве́рби росту́ть <�Золоте́ ве́рб'я росте́> див. верба́;
Показа́ти, на чо́му горі́хи росту́ть див. пока́зувати;
(1) Тако́го, що на вербі́ гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть (д) див. гру́ша;
Ті́льки о́чі росту́ть див. о́ко¹;
Хоч трава́ не рости́ див. трава́;
Ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ див. мак;
(2) Що на вербі́ гру́ші росту́ть (д) див. гру́ша;
(3) Що на вербі́ й гру́ші росту́ть (д) див. гру́ша.
Словник української мови (СУМ-20)