ростина

РОСТИ́НА, и, ж., заст.

Рослина.

Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Леся Українка);

Ростини боялись навіть тягти сік із землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки, розгорнути звинені квітки (М. Коцюбинський);

В природі вічний бій за корм, за право до життя. Звір звіра жере, ростина соки з ростини висисає, скрізь боротьба (з мемуарної літ.);

Прийди ж, прийди [весно]! Тепла і світла прагнуть Усі живі створіння, всі ростини І без твоєї ласки замирають (В. Самійленко);

* У порівн. Немов ростина, у котрої корінь Хробак підточить, голову схиляє, Опустить листя.., так Валентій похиливсь (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. ростина — Рости́на. Рослина. Ц[ісарско]-к[оролівский] радник домен Еміль Баєр заступає господарску науку, справи торговельні і митові, господарчі вистави, плекане і продукцию ростин, гноярство і господарскі тварини (Товариш, 1908, 204) // порівн. пол. roślina — рослина; рос. растение — рослина.  Українська літературна мова на Буковині
2. ростина — -и, ж., заст. Рослина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ростина — Рости́на, -ни; -ти́ни, -ти́н; звич. росли́на  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ростина — РОСТИ́НА, и, ж., заст. Рослина. Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Л. Укр., III, 1952, 270); Ростини боялись навіть тягти сік із землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки...  Словник української мови в 11 томах
5. ростина — Рости́на, -ни ж. Растеніе. Вез неї (води) нема життя нічому живому — ні ростині, ні чоловікові. Дещо (1874) 60. Далі пішла вся ростина — росте, як з води йде. О. 1862. V. Кух. 31. Бог сотворив світ та покликав усіх до себе і почав землю ділити....  Словник української мови Грінченка