росточок
РОСТО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до росто́к 2, 3.
Радію і пухкій землі, .. і першому зеленому росточку, і дозрілому врожаєві (з думи);
Корінь вглиб повивсь – напитися, Росточок – догори (П. Дорошко);
На лихо випала суха, бездощівна весна, насіння в землі проросло, але пробитись росточкам на поверхню не було вже сил (І. Волошин);
Вона тільки народилась і вже стала тут найстаршою, всіх прихилила до себе ця маленька істота, пуп'янок, крихітний росточок життя (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)