росточок
РОСТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до росто́к 2, 3.
Корінь вглиб повивсь — напитися, Росточок — догори (Дор., Тобі, народе.., 1959, 31);
На лихо випала суха, бездощівна весна, насіння в землі проросло, але пробитись росточкам на. поверхню не було вже сил (Вол., Самоцвіти, 1952, 117);
Вона тільки народилась і вже стала тут найстаршою, всіх прихилила до себе ця маленька істота, пуп’янок, крихітний росточок життя (Гончар, Тронка, 1963, 300).
Словник української мови (СУМ-11)