росяно
РО́СЯНО.
Присл. до ро́сяний.
Польова вика синіє, березка плутається під ногами та червоно, росяно палає горошок... (О. Гончар);
* Образно. Яблуні дихають цвітом росяно, червоно, біло (А. Малишко);
// у знач. присудк. сл. Мокро від роси.
І росяно, і кально, скрізь калюжі (Л. Глібов);
– Як вийдеш на зорі... Росяно... Он далеко якісь дерева синіють (Г. Хоткевич);
Сонце ледве починало визирати з-за обрію, було росяно й холодно і Роман аж тремтів (Б. Грінченко);
Ранніми ранками росяно (М. Терещенко).
Словник української мови (СУМ-20)