ртуть

РТУТЬ, і, ж.

Хімічний елемент, рідкий важкий метал сріблясто-білого кольору.

Ртуть .. являє собою рідину, але найважчу з усіх рідин (з наук.-попул. літ.);

Ртуть, занурена у рідке повітря, перетворюється у твердий ковкий метал (з навч. літ.);

* Образно. Надходив сірий осінній ранок (М. Хвильовий);

Місяць над рікою в темному просторі розливав на гори і на верби ртуть (В. Сосюра);

* У порівн. В долині персики цвітуть, А в горах знову сніг, І море котиться, як ртуть, Туманові до ніг (М. Рильський).

△ (1) Гриму́ча ртуть – ртутна сіль гримучої кислоти, ініціююча вибухова речовина; фульмінат ртуті.

Багато ртуті використовується для виготовлення гримучої ртуті – вибухової речовини, що входить до складу так званих ударних сполук (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. ртуть — ртуть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ртуть — у. живе срібло.  Словник синонімів Караванського
3. ртуть — [ртут'] -т'і, ор. -т':у  Орфоепічний словник української мови
4. ртуть — -і, ж. Проста речовина хімічного елемента Меркурію – рідкий важкий сріблястий рухливий метал; застосовують як рідкий катод при електролізі, для наповнення приладів, газорозрядних ламп, у синтезах тощо; її пара і розчинні сполуки – надзвичайно отруйні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ртуть — Живосрібло, див. меркурій  Словник чужослів Павло Штепа
6. ртуть — Hg, хіміч. елемент із атомним числом 80; сріблястий рідкий метал; не піддається дії сухого повітря; з металами легко утворює сплави, т.зв. амальгами; гол. мінерал, який містить р. — кіновар, в його покладах іноді трапляється самородна...  Універсальний словник-енциклопедія
7. ртуть — РТУТЬ, і, ж. Хімічний елемент, рідкий важкий метал сріблясто-білого кольору. Ртуть.. являє собою рідину, але найважчу з усіх рідин (Наука.., 4, 1963, 34); Ртуть, занурена у рідке повітря, перетворюється у твердий ковкий метал (Заг.  Словник української мови в 11 томах