ртутний
РТУ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ртуть.
Гіпертонічною хворобою називають підвищення у людини артеріального тиску вище 130 міліметрів ртутного стовпа максимального і 85 міліметрів – мінімального (з наук.-попул. літ.);
// Який містить у собі ртуть.
Є на Україні й титанові руди, і ртутні руди (І. Цюпа);
Ртутна пара згубно діє на живі організми і поступово розвивається тяжке хронічне отруєння (з наук.-попул. літ.);
// Який діє за допомогою ртуті.
Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на яку нанесено поділки в міліметрах (з навч. літ.);
Ртутні лампи;
// Вигот. із ртуті, з ртуттю.
Застосовують [для лікування] брильянтову зелень або, за пропозицією лікаря, ртутну мазь (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Подібний чим-небудь (кольором, вагою, рухливістю і т. ін.) до ртуті.
Вітерець ртутними краплями ганяв на капустяних листках росу (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)