ртутний
РТУ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ртуть.
Гіпертонічною хворобою називають підвищення у людини артеріального тиску вище 130 міліметрів ртутного стовпа максимального і 85 міліметрів — мінімального (Наука.., 4, 1961, 51);
// Який містить у собі ртуть.
Є на Україні й титанові руди, і ртутні руди (Цюпа, Україна.., 1960, 89);
// Який діє за допомогою ртуті.
Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на яку нанесено поділки в міліметрах (Фіз. геогр., 5, 1956, 84);
Ртутні лампи;
// Вигот. з ртуті, з ртуттю.
Застосовують [для лікування] брильянтову зелень або, за пропозицією лікаря, ртутну мазь (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 40).
2. перен. Подібний чим-небудь (кольором, вагою, рухливістю і т. ін.) до ртуті.
Вітерець ртутними краплями ганяв на капустяних листках росу (Тют., Вир, 1964, 453).
Словник української мови (СУМ-11)