ртутний

РТУ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до ртуть.

Гіпертонічною хворобою називають підвищення у людини артеріального тиску вище 130 міліметрів ртутного стовпа максимального і 85 міліметрів — мінімального (Наука.., 4, 1961, 51);

// Який містить у собі ртуть.

Є на Україні й титанові руди, і ртутні руди (Цюпа, Україна.., 1960, 89);

// Який діє за допомогою ртуті.

Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на яку нанесено поділки в міліметрах (Фіз. геогр., 5, 1956, 84);

Ртутні лампи;

// Вигот. з ртуті, з ртуттю.

Застосовують [для лікування] брильянтову зелень або, за пропозицією лікаря, ртутну мазь (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 40).

2. перен. Подібний чим-небудь (кольором, вагою, рухливістю і т. ін.) до ртуті.

Вітерець ртутними краплями ганяв на капустяних листках росу (Тют., Вир, 1964, 453).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ртутний — рту́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ртутний — у. живосрібний. Словник синонімів Караванського
  3. ртутний — [ртутнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. ртутний — -а, -е. 1》 Прикм. до ртуть. || Який містить ртуть. Ртутні руди — природні мінеральні утворення, з яких технологічно можливо і доцільно вилучати ртуть. || Який діє за допомогою ртуті. Ртутні лампи. || Вигот. із ртуті, зі ртуттю. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ртутний — РТУ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ртуть. Гіпертонічною хворобою називають підвищення у людини артеріального тиску вище 130 міліметрів ртутного стовпа максимального і 85 міліметрів – мінімального (з наук.-попул. літ.); // Який містить у собі ртуть. Словник української мови у 20 томах