рубило

РУБИ́ЛО, а, с.

Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці.

Знаходять черепки посуду, кам'яні сокири, кремінні рубила, наконечники стріл (з наук.-попул. літ.);

Затисненим у руці каменем можна було викопати їстівне коріння, зрубати палицю, розрубати м'ясо забитої тварини. Таке знаряддя називається ручним рубилом (з навч. літ.);

Семен Трохимович висипав на стіл свої скарби. Тут були стріли, ядра, турецькі гроші, кулі, різні слов'янські вироби, підкови з татарських коней, рубило кам'яного віку... (із журн.).

Значення в інших словниках

1. рубило — руби́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. рубило — -а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалеподібної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рубило — Масивне кремінне знаряддя прибл. трикутної або овальної форми; осн. тип знарядь багатьох культур раннього палеоліту; траплялося ще в середньому палеоліті.  Універсальний словник-енциклопедія
4. рубило — РУБИ́ЛО, а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Затисненим у руці каменем можна було викопати їстівне коріння, зрубати палицю, розрубати м’ясо забитої тварини.  Словник української мови в 11 томах