рубило

руби́ло

-а, с.

Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалеподібної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці.

Значення в інших словниках

1. рубило — руби́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. рубило — РУБИ́ЛО, а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Знаходять черепки посуду, кам'яні сокири, кремінні рубила, наконечники стріл (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. рубило — Масивне кремінне знаряддя прибл. трикутної або овальної форми; осн. тип знарядь багатьох культур раннього палеоліту; траплялося ще в середньому палеоліті.  Універсальний словник-енциклопедія
4. рубило — РУБИ́ЛО, а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Затисненим у руці каменем можна було викопати їстівне коріння, зрубати палицю, розрубати м’ясо забитої тварини.  Словник української мови в 11 томах