рубильник
РУБИ́ЛЬНИК, а, ч.
Ручний пристрій для вмикання, вимикання та перемикання електричного струму напругою до 500 вольт.
Щоб вмикати і вимикати в потрібний час приймачі електричної енергії, застосовують ключі, рубильники, кнопки, вимикачі, тобто пристрої, які з'єднують і роз'єднують електричні кола (з навч. літ.);
Рубильники встановлюють у житлових приміщеннях найчастіше на дошці лічильника і використовують для вимикання всієї квартирної мережі (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)