рублений
РУ́БЛЕНИЙ, а, е.
1. спец. Дієпр. пас. до руба́ти 6.
Збоку [будинку] тяглися комори, рублені з дубового лісу (П. Панч);
Виняткову майстерність народних зодчих засвідчує рублена у XVIII столітті дубова церква в Данилові (з газ.).
2. у знач. прикм. Зробл. або пригот. з того, що порубано, посічено (про їжу).
З риби виготовляють натуральні, паніровані кускові і рублені напівфабрикати (з наук.-попул. літ.);
Замовив [Арсен] рублені котлети з макаронами – це був його обід, сніданок і вечеря (Л. Дмитерко).
3. у знач. прикм. Збудований зрубом (див. зруб 4).
Недалеко од будинку складали рублену комору (Панас Мирний);
Клуб рублений, поставлений перед самою війною (Ю. Мушкетик);
Гриць зупинив машину біля Золотих воріт, .. обійшов споруду довкола і зупинився в затишку, під рубленими стінами (О. Бердник);
Відмінною рисою житла лісостепу є також втрата основних ознак рубленої хати, бо зруб тут вкритий тонким шаром глини (з наук. літ.).
4. у знач. прикм. З рубцем; обшитий, обметаний.
– Докіє, – сказав [Никифір] до невістки. – Подай-но мені свою рублену хустку з скрині, треба сховати портрет, щоб вороги не знищили (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)