рубчик
РУ́БЧИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до рубе́ць 1–4.
На ранок метелиця вщухла .. Білі замети з гострими рубчиками, ніби випрасувані, тяглися від хати аж до соломи (Є. Кравченко);
Як придивитися вдень, можна помітити рубчик у баби на губі (О. Гончар);
Недостатній приплив крові до серцевого м'яза при спазмі серцевих судин спричиняє дрібні, але численні ділянки змертвіння у м'язовій тканині, які заміщуються рубчиками із сполучної тканини (з наук. літ.);
На вгнутому боці насінини видно рубчик – слід від насінної ніжки, якою насінина з'єднувалася з оплоднем (з навч. літ.);
Новенькі солдатські штани з ледь помітними залишками напрасованого рубчика, пом'яті й забруднені (П. Загребельний);
А дощ періщить, аж ліс гуде, і нема в одежі навіть рубчика, який би не промок (М. Стельмах);
– Охріме, виверни кишеню, може, в рубчику хоч одна табачина заночувала? (Григорій Тютюнник).
2. Рельєфна смужка по тканині.
Для модного пальта .. пропонується зробити вибір між тканинами згладженої структури (драп, сукно) і рельєфними типу твиду, ратину, габардину з яскраво вираженим рубчиком (з наук. літ.).
Промочи́ти до ни́тки (до кісто́к, до соро́чки, до ті́ла, до рубця́, до ру́бчика) див. промо́чувати;
(1) У ру́бчик – із тканини з рельєфною смужкою.
Все життя він ходив у синіх сорочках, тепер на ньому була біла сорочка в рубчик (І. Сенченко);
На ній були чобітки з високими каблуками, спідниця в рубчик, тепла байкова кофта (В. Земляк).
◇ (2) До ру́бчика (д) див. рубе́ць.
Словник української мови (СУМ-20)