рудний
РУ́ДНИЙ, а, е.
Прикм. до руда́ 1.
Тиск, що діє на рудний масив, призводить [на рудниках] до роздавлення рудних ціликів, руйнування кріплення (з наук.-попул. літ.);
Середня потужність рудних пластів здебільшого дорівнює 6 –12 метрам (з наук.-попул. літ.);
Рудні поклади Криворізького залізорудного басейну розташовані групами або вузлами, утворюючи родовища, які розробляються рудниками (з наук. літ.);
Відкрито нові родовища, де добувають рудне золото (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)